Ті, у кого ранок починається не з планера і чашки кави, а з набагато важливішого:
— Ма-а-ам!
А кава… кава буде потім. І, швидше за все, вже холодна.
Коли спілкуюся з майбутніми студентками, які зараз у декретній відпустці, дуже часто чую:
— Я так хочу навчатися, але в мене маленька дитина…
— А якщо не встигатиму?
— А якщо саме під час пари малюк прокинеться?
— Може, краще почекати ще рік-два?
І ось тут мені завжди хочеться сказати: не поспішайте відкладати себе.
Бо потім буде садочок. Потім школа. Потім гуртки. Потім ще щось.
Діти ростуть, а мамине «колись і для себе» чомусь постійно пересувається далі.
Я зовсім не хочу сказати, що навчатися з маленькою дитиною легко.
Ні.
Це точно не та картинка, де мама красиво сидить із ноутбуком, поруч спокійно грається малюк, а на столі стоїть ідеальна чашка капучино.
У житті все трохи цікавіше.
Ви відкрили лекцію — дитина прокинулася.
Викладач говорить:
— А зараз найважливіший момент…
І саме в цю секунду з іншої кімнати:
— МА-А-АМ!
Або ви нарешті сіли виконувати тест, а маленька людина раптом вирішила, що ноутбук — це саме та іграшка, якої їй усе життя не вистачало.
І знаєте що?
Це нормально.
Саме тут я особливо ціную дистанційну форму навчання в Університеті «КРОК».
Бо вона не вимагає поставити материнство на паузу, щоб стати студенткою.
Не встигли долучитися до заняття — можна переглянути запис.
Дитина заснула — відкрили Moodle.
Є година ввечері — виконали завдання.
Щось не зрозуміли — є консультація, викладач і тьютор, якому можна написати.
Тобто життя не потрібно перекроювати під університет.
Навчання можна вписати у своє життя.
І для молодої мами це, на мою думку, дуже важливо.
Бо декрет — це не «пауза» в житті жінки.
І точно не пауза в її мріях.
Навпаки, саме в цей час багато хто починає по-іншому дивитися на майбутнє.
«А чи хочу я повертатися на стару роботу?»
«Можливо, я хочу іншу професію?»
«А раптом настав час здобути ту освіту, яку колись відклала?»
«А ким я хочу бачити себе через три-п’ять років?»
І мені дуже подобається, коли ці думки не залишаються просто думками.
Коли мама одного дня пише:
— Ірино, я вирішила вступати.
Спочатку хвилюється.
Потім освоює Moodle і Teams.
Потім здає першу роботу.
Потім першу сесію.
А одного дня вже зовсім буденно пише:
— Дитину вклала. Завдання відправила. Усе встигла.
І я читаю це та думаю: яка ж вона молодець.
Не тому, що повинна все встигати.
А тому, що серед турбот про всіх навколо знайшла місце ще й для себе.
Для свого розвитку.
Для своєї професії.
Для свого майбутнього.
І, до речі, мені здається, що це ще й дуже гарний приклад для дітей.
Одного дня вони підростуть і дізнаються, що мама не лише читала їм казки, гуляла, готувала кашу й сто разів на день шукала загублену іграшку.
Вона ще й навчалася.
Складала сесію.
Отримувала диплом.
Рухалася вперед.
Тому якщо зараз ви читаєте цей текст однією рукою, а другою заколисуєте малюка — я просто залишу тут одну думку.
Можливо, вам не потрібно чекати, поки дитина виросте, щоб почати рости самій.
Дистанційна форма Університету «КРОК» якраз і створена для життя, у якому є робота, родина, діти, несподівані «мамо!» посеред пари і дуже багато справ.
І якщо десь між усім цим давно живе думка:
«А я теж хочу навчатися…»
Можливо, варто хоча б дати їй шанс.
А з Moodle, Teams, розкладом і питанням «Ірино, куди тут натиснути?» — розберемося разом.
Бо бути мамою — величезна частина життя.
Але це зовсім не означає перестати бути собою. ❤️
До нової нотатки!
Ірина Мала
ваш майбутній тьютор. І людина, яку дитяче «мамо!» під час онлайн-пари вже точно не здивує :)
