Спочатку був мій рідний Кривий Ріг. Потім — інші міста, інші регіони, сотні знайомств, тисячі повідомлень і безкінечні «А куди натискати?», «Я щось не туди зайшов...» і, звісно, легендарне: «Рятуйте!» ????
А потім приходило найулюбленіше повідомлення кожного тьютора:
«У мене все вийшло!»
І знаєте... заради таких повідомлень хочеться відкривати робочий чат щоранку.
За ці роки історій назбиралося стільки, що вистачило б не лише на книжку, а й на кілька сезонів серіалу. І смішних, і зворушливих. Про першу онлайн-пару, коли всі соромляться ввімкнути камеру. Про студентів, які були впевнені, що «я вже запізно для навчання», а потім отримували диплом. Про людей, які ще раз довели мені: коли є бажання — відстань нічого не вирішує.
Так і народилися «Записки тьютора».
Тут не буде нудних інструкцій. Обіцяю. Будуть історії, трохи гумору, трохи закулісся і багато людей. Бо саме люди — найцікавіше в моїй роботі.
За ці роки я зрозуміла одну просту річ: дистанційне навчання — це не про ноутбук, не про інтернет.. І навіть не про відстань.
Це про свободу.
Свободу вчитися тоді, коли це зручно. Працювати. Бути поруч із сім'єю, знаходити час на себе і водночас навчатися. Не стояти в заторах, не бігти через усе місто із думкою: «Тільки б не запізнитися». Бо час — це найцінніше, що ми маємо. І коли університет допомагає використовувати його розумно — це справді має значення.
А ще дистанційна освіта в Університеті «КРОК» — це коли все продумано. Moodle — моя окрема любов. Там такий ідеальний порядок, що іноді хочеться запитати: «Може, ти ще й мою кухонну шухляду організуєш?» ???? Усі лекції, матеріали, тести, завдання— на своїх місцях.
Онлайн-пари проходять у Teams. Можна поспілкуватися, поставити запитання, пожартувати з викладачем. А якщо життя вирішило, що саме під час лекції вам терміново потрібно бути в іншому місці — без паніки. Усі заняття записуються. Переглянете ввечері з чаєм, котом або навіть дорогою у відрядження. А якщо щось залишиться незрозумілим — завжди є онлайн-консультації.
Ось про це й будуть мої «Записки тьютора».
Про навчання. Про людей. Про підтримку. І про той момент, коли замість «Рятуйте!» з'являється «Я впорався!»
Якщо ви зараз лише придивляєтеся до дистанційної освіти, можливо, це не випадково. І можливо, саме сьогодні починається історія, яка через кілька років змінить і ваше життя.
І якщо одного дня ви напишете мені: «У мене все вийшло!» — значить, ця рубрика була написана недаремно.
До нової нотатки!
Ірина Мала
Ваш майбутній тьютор. Той, хто завжди десь поруч.
