Під час зустрічі було окреслено логіку трирівневої експертизи (експертні групи, галузеві експертні ради та Національне агентство) та підкреслено, що саме на цих рівнях формується фінальна оцінка освітньої програми. Виявлені недоліки безпосередньо трансформуються у рівні відповідності критеріїв – від А до F, де наявність суттєвих недоліків зазвичай знижує оцінку до рівня E.
Було наголошено, що суттєвими вважаються недоліки, які порушують нормативну базу (як державну, так і внутрішні положення університету), не дозволяють досягти програмних результатів навчання або сформувати заявлені компетентності, ускладнюють отримання освітніх послуг та не можуть бути усунені швидко. При цьому порушення внутрішніх положень університету експерти також прирівнюють до порушення законодавства, що автоматично підвищує ризик фіксації суттєвого недоліку.
Окремо було розглянуто критерій проєктування освітньої програми. Суттєвими недоліками тут вважаються невідповідність програмних результатів стандарту вищої освіти або Національній рамці кваліфікацій, відсутність доказів урахування інтересів стейкґолдерів, а також порушення або нечіткість процедур присвоєння кваліфікацій.
Найбільшу увагу було приділено критерію 2 – структурі та змісту освітньої програми, який найчастіше стає підставою для зниження рівня відповідності з B до E. Саме тут експерти аналізують узгодженість між програмними результатами навчання, компетентностями та реальним наповненням дисциплін. Навіть одна невідповідність між освітньою програмою та силабусами може бути трактована як суттєвий недолік. Було підкреслено, що кожен програмний результат навчання має бути забезпечений конкретними темами/модулями дисциплін, відображеними у робочих програмах.
Окремий акцент було зроблено на практичній підготовці. Згідно з поясненнями доповідача, експерти перевіряють не лише наявність практик у навчальному плані, а й те, чи забезпечують попередні освітні компоненти необхідний теоретичний базис для їх проходження, чи логічно пов’язані завдання практик із програмними результатами навчання та чи дозволяє зміст практик реально сформувати заявлені компетентності. Невідповідність між програмою практики, результатами навчання та реальними видами діяльності студентів розглядається як один із найтиповіших суттєвих недоліків.
Значну частину зустрічі було присвячено кваліфікаційним роботам. Було пояснено, що невідповідність хоча б однієї кваліфікаційної роботи предметній області спеціальності, порушення академічної доброчесності, некоректно обрані методи дослідження або розбіжність між темою, об’єктом і предметом дослідження є підставою для фіксації суттєвого недоліку всієї освітньої програми.
Також обговорювалася проблема вибіркових дисциплін. Експерти звертають увагу не лише на перелік вибіркових компонентів, а й на реальну можливість здобувачів формувати індивідуальну освітню траєкторію. Суттєвими недоліками вважаються псевдовибірковість, дублювання змісту між різними вибірковими дисциплінами, недоступність силабусів, порушення процедур вибору.
У ході обговорення учасники активно ставили запитання, наприклад: яким чином доводиться досягнення складних результатів навчання, зокрема етичних або ціннісних компетентностей; як на практиці перевіряється досягнення програмних результатів через зміст дисциплін; як експерти визначають дублювання або псевдовибірковість дисциплін; чи враховується викладач при оцінюванні вибіркових компонентів; як оцінюється відповідність кваліфікаційних робіт предметній області спеціальності.
Учасники зустрічі відзначили практичну цінність розглянутих прикладів і аналітичного підходу до оцінювання освітніх програм, що дозволяє не лише виявляти слабкі місця, а й своєчасно коригувати структуру, зміст і організацію освітнього процесу. Отримані під час обговорення рекомендації стануть підґрунтям для подальшого вдосконалення освітніх програм та підвищення їх відповідності вимогам акредитаційних критеріїв.
