Є місця, куди приходиш просто навчатися.
А є місця, які непомітно стають частиною тебе.
Сьогодні своєю історією ділиться Горбунова Яніна, студентка групи МА-23к, спеціальність «Маркетинг».
До КРОКу Яніна вже навчалася в іншому коледжі за спеціальністю «візажист-перукар». У неї були непогані успіхи, але всередині з’явилося відчуття: хочеться іншого. Хотілося знайти саме той напрям, у якому буде цікаво розвиватися. Так вона почала шукати заклади, де навчають маркетингу, і потрапила на сторінку Фахового коледжу Університету «КРОК».
І тоді сталося те саме внутрішнє відчуття вибору: «Я одразу зрозуміла, що з усіх закладів хочу саме туди».
Очікування були хвилюючими, але, як зізнається Яніна, «усе виявилось набагато крутіше, ніж я думала». Уже на першому курсі вона почала по-справжньому вчитися, брати участь у заходах, знайомитися з майбутніми друзями. І саме тоді відбулися її перші важливі зміни: «із закритої та сором’язливої Яни вийшла впевненіша та сяюча».
Для Яніни коледж — це не лише пари, завдання чи сесії. Це щось значно тепліше. Вона сама дуже точно сказала: «Мій коледж — це атмосфера любові та підтримки». Друзі, викладачі, наставники — кожен залишив свій слід у її студентській історії, адже «кожен зробив великий вклад» для неї.
Лекції поруч із друзями, переживання перед сесією, постійні репетиції, перебування в коледжі до 9 вечора, хвилювання за команду, нові ідеї — усе це стало частиною тих спогадів, які залишаються надовго.
Окрему вдячність Яніна висловлює викладачам — за лояльність, підтримку й допомогу в тому, щоб стати частиною справжньої КРОКівської громади.
КРОК дав їй базове розуміння маркетингу, особливо на третьому курсі — під час екскурсій на підприємства, лекцій і практичних зустрічей. Саме через практику матеріал став ближчим і зрозумілішим. А активна участь у житті коледжу подарувала Яні навички сценічного виступу, комунікації та багато нових знайомств.
Підсумовуючи свій шлях, Яніна говорить дуже щиро: «Я дійсно буду сумувати за часом, проведеним у цьому закладі», бо коледж став для неї «дуже рідним і дорогим». І хоча вона чесно зізнається, що ще не знає, чи буде далі розвиватися саме в цій сфері, увесь багаж знань, який вона отримала тут, точно піде з нею в доросле життя.
Особливі слова подяки — Малій Ірині Борисівні.
За підтримку. За терпіння. За віру. За кураторство, яке було поруч усі три роки.
«Ви найкращий куратор!» — так тепло й щиро завершує свою історію Яніна.
Історія Яніни — це історія про сміливість змінити напрям.
Про людей, які допомагають розквітнути.
Про коледж, у якому сором’язливість поступається місцем упевненості.
І про студентські роки, за якими справді хочеться сумувати.
